Рекомендації практичного психолога

Шановні батьки!

Як психолог, хочу прокоментувати недавні резонансні події з підлітками в деяких містах нашої країни -  молодіжний рух ПВК «Редан», і дати кілька рекомендацій, як попередити деструктивний вплив таких течій на наших дітей.

Коротко про те, що таке ПВК «Редан».

Це агресивна молодіжна субкультура, яка займається масовими бійками в торгових центрах, людних місцях, площах, центральних частинах міста. Рух «Редан» натхненний популярним японським підлітковим Аніме Hunter x Hunter, де якраз було одноіменне бандитське угрупування. Його члени носять чорний вільний одяг із зображеннями павука з цифрою, часто 4. Є припущення, що в аніме під цим числом в організації завжди були зрадники чи шпигуни. Можливо, таким чином учасники ПВК «Редан» хотіли передати свої деструктивні наміри. Вони називають себе «павучками», збираються у великі групи і влаштовують масові бійки з національними меншинами, представниками інших субкультур, з іншими підлітками.

Організатори ПВК «Редан» створюють телеграм-канали, вибудовують високий рівень довіри та закликають молодих людей брати участь у загальних завданнях. Планують усе чітко: розподіл на групи, точки зборів кожної групи, інформатори на місцях. Об’єкти впливу - неповнолітні, бо на них маніпулятивними діями можна легко впливати.

Тепер про те, чому підлітки приєднуються до цього руху.

Підлітковий вік – це період прагнення до пізнання, до чогось нового, жага до самоствердження, вік кипучої активності, ініціативності, енергії, спраги діяльності. Цей період називають перехідним, бо відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості. Основне протиріччя підліткового періоду – наполегливе прагнення дитини до визнання своєї особистості дорослими за відсутності реальної можливості утвердити себе серед них. Деструктивні агресивні течії гарантовано привертають увагу всього суспільства, тому приєднання до них гарантує підлітку увагу до власної особистості та безперечне відокремлення від батьківської культури. Причетність до субкультури задовольняє основні  психологічні потреби підлітка:

• прагнення до самостійності і незалежності;
• прагнення до визнання своїх прав з боку інших людей;
• реакція емансипації від дорослих (прагнення звільнитися з-під опіки і контролю з боку батьків і дорослих);
• прагнення до спілкування з однолітками.

Специфічно підліткова реакція групування з однолітками разом з реакцією емансипації від дорослих дає унікальну суміш потреб, яку і задовольняють різноманітні течії і рухи. Тобто, фактично, у підлітка існує запит на приєднання до субкультур. Саме тому субкультури існували, існують і будуть існувати у всі часи. При всій своїй уявній для дорослих нісенітниці молодіжні рухи захоплюють підлітків.

Що можуть робити батьки, щоб діти не приєднувались до радикальних деструктивних течій будь-яких видів?

Тотальний контроль і заборони можуть лише спровокувати підлітка на імпульсивні рішення та дії. Батькам краще замислитись над якістю і кількістю спілкування з власною дитиною.

Наскільки близько ви спілкуєтесь з дитиною?

Що знаєте про її дозвілля, про друзів?

Що цікавить Вашого сина чи доньку? А що дратує?

Чого бракує, чого боїться, соромиться, що є бажаним?

Що найкраще вдається? Чим пишається?

У дорослих часто не вистачає сил і ресурсу для спілкування з власними дітьми, і формування ціннісних орієнтацій відбувається під впливом старших, а зараз часто віртуальних, друзів. Найчастіше дитина іде в субкультуру через те, що вдома вона чогось недоотримує і не відчуває - прийняття, розуміння, любові, не має змоги задовольнити свої основні вікові психологічні потреби.

Іноді до підлітка буває дуже не просто достукатися. Але, якщо часто спілкуватись з дитиною і бачити її очі, то можна знайти слушний момент, щоб  розпитати про її життя (НЕ ДОПИТАТИ), про вподобані інтернет-сторінки та телеграм-канали; дізнатись про віртуальних і реальних друзів та співрозмовників.

Добре знайти час, щоб піти кудись разом, пограти в гру, приготувати разом їжу, обрати цікаве дозвілля, спираючись на дитячий вибір. Іноді достатньо просто разом вечеряти щодня, щоб підтримувати емоційний зв’язок.

Будьте поряд зі своїм сином чи донькою, коли вони пробують бути дорослими. Зробіть ВСЕ для того, щоб вони стали на ноги без травматизму, а з захопленням і цікавістю до дорослого життя!

З надією на те, що все буде добре, практичний психолог, Наталія Коваль